Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/527

— 53 —

Мошенники, дармоѣды!
І пѣсню сложили
Про такого жъ мошенника!“
— „Нас, пане, навчили!“
— „Я васъ навчу! Завалить имъ!“
Взяли й заваляли,
Випарили у московській
Бані-прохолоді!
Боже правий!...
От-так-то лёх і Богдан той ^[1]
Стали їм в пригоді!

Так малий лёх в Субботові
Москва розкопала;
Великого ж того лёху.
Ще й не дошукались! ^[2]
Миргород. 1845 р.

---

Розрита могила.

Світе тихий, краю милий,
Моя Україно!
За що тебе сплюндровано,
За що, мати, гинеш? ^[3]
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила?

---

1. Випарили по московськи;
   Боже правий!...
   От-так пісьні Богданови... (Перш. рук.)
2. Ще й не докопались. (ib.)
3. На-що тебе сплюндрували?
   За-що, мамо, гинеш? (Рук. вар)