Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/528

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 54 —


— „Молилася, турбувалась, [1]
День і ніч не спала,
Моїх діток доглядала, [2]
Звичаю навчала.
Виростали мої діти,
Мої добрі квіти, —
Панувала і я колись
На широкім світі!
Панувала... О, Богдане,
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір —
На свою Вкраїну,
Що колишучи співала
Про свою недолю, [3]
Що співаючи ридала,
Виглядала волю... [4]
Ой Богдане, Богданочку!
Як-би була знала, —
У колисці б придушила,
Під серцем приспала!
Степи мої запродані
Жидові, Німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі:
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує, —
Не своє шукає;
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть Москалеві
Господарювати,


  1. ... журбувала, (ib.)
  2. Своїх діточок маленьких (ib.)
  3. ... неволю, (ib.)
  4. Проклинаючи долю! (ib.)