Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/529

— 55 —

Та з матері полатану
Сорочку здіймати... ^[1]
Помагайте, ^[2] недолюдки, ^[3]
Матір катувати!...

На четверо розкопана
Розрита могила!...
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? — Ех! як-би то ^[4]
 Як-би то знайти те.
 Що там поховали, —
 Не плакали б діти,
 Мати б не ридала!

---

Кавказ.

За горами гори, хмарами ^[5] повиті,
3асіяні горем, кровию политі,
З-покон-віку Прометея
Там орел карає,
Що-день-божий довбе ребра,
Серце розбиває; ^[6]
Розбиває, та не випье
Живучої крови:
Воно знову оживає,
І сміється знову.

---

1. ... здирати (ib.)
2. Поспішайте ж, недолюдки
   Матір катувати,
   На четверо розкопати
   Розсипать могили!
   Чого ж вони там шукають,
   І що заховали? (ib.)
3. Помагайте, недовчені.
    (Вид. Гергарда.)
4. ... Ех! як-би ж то
   Як-би були знали,
   Що там заховали, —
   Не плавали б діти
   Матір не тужила б! (ib.)
5. ... хмарою. (Рук. вар.)
6. Що-день-божий добрі ребра
   Й серце розбиває; (Вид. Гергарда.)