|
Людей муштрованих чи-мало...
А сліз, а крови? Напоїть
Всіх Императорів [1] би стало...
З дітьми і внуками, втопить
В слёзах удових. [2]
А дівочих,
Пролитих нишком[3] серед ночи,
А матерніх горячих сліз,
А батьківських, старих, крівавих —
Не ріки — море розлилось,
Огненнеє море!
Слава, слава
Хортам, і гончим, і псарям,
І нашим батюшкам царям! —
Слава!
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті;
І вам, лицарі великі, [4]
Богом незабуті!
Борітеся — поборете!
Вам Бог помагає;
За вас сила, за вас воля
І правда святая!
„Чурек і сакля — все твоє:
Воно не прошене, не дане,
Ніхто й не візьме за своє,
Не поведе тебе в кайданах. [5]
У нас [6] — на те пісьменні ми —
Читаєм Божиї глаголи,
І од глибокої тюрми,
Та до високого престола,
Усі ми в золоті і голі. [7]
|
