|
Великий Луг і матір Січ,
Взяли з собою Матір Божу,
А більш нічого не взяли,
І в Крим до хана понесли
На нове горе-Запорожжя.
Заступила чорна хмара
Та білую хмару,
Опанував Запорожцем
Поганий Татарин.
Хоч позволив хан на пісках
Новим кошем стати,
Та заказав Запорозцям
Церкву будувати.
У наметі поставили
Образ Пресвятої
І крадькома молилися.
Боже мій з тобою.
Мій краю прекрасний, розкошний, багатий!
Хто тебе не мучив?... Як-би розсказать
Про якого-небудь одного магната
Історію-правду, то перелякать
Саме б пекло можно; а Данта старого
Полупанком нашим можно здивувать.
І все то те лихо все кажуть од Бога!
Чи вже ж ёму любо людей мордувать
І надто убогу [1] мою Україну!!...
Що вона зробила? За що вона гине?
За що її діти в кайданах мовчать!?...
Розсказали кобзарі нам
Про войни і чвари,
Про тяжкеє лихоліття,
Про лютиї кари,
Що Ляхи нам завдавали, —
Про все розсказали.
|
