|
Що ж діялось по Шведчині? —
То й вони злякались:
Оніміли з переляку
Сліпі небораки.
От-так її воєводи,
Петрові собаки,
Рвали, гризли... і з-далека
Запорозці чули,
Як дзвонили у Глухові,
З гармати ревнули,
Як погнали на болото
Город будувати...
Як плакала за дітками
Старенькая мати...
Як діточки на Орелі
Линію копали,
І як у тій Фінляндії
В снігу пропадали.
Чули, чули Запорозці —
З далекого Криму,
Що канав Гетьманщина, [1]
Неповинно гине.
Чули, чули небожата,
Чули, та мовчали,
Бо й їм добре на чужині
Мурзи завдавали.
Мордріались сіромахи,
Плакали, і з ними [2]
Заплакала Матір Божа
Слёзами святими;
Заплакала Милосерда,
Неначе за сином;
І Бог зглянувсь на ті слёзи, [3]
|
