Ця сторінка вичитана
— 115 —
|
- ↑ Одинокую... (Перш. рук.)
- ↑ А иноді нагадаю
Мою Україну
І заплачу... Боже милий!
Нехай я загину
У цій проклятій пустині,
Та не пусти димом
Дітей моїх безталанних
В широкій пустині!
Нехай ідуть до-домоньку
Мої любі діти
Та розскажуть, як то тяжко
Було мені в світі.
І в сімьї веселій тихо,
Сумно прочитають;
І сивою головою
Батько покиває;
Мати скаже: »Бодай тиї
Діти не родились!«
А дівчина подумає:
»Я б ёго любила!« (ib.)