Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/597

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 123 —


 Дам лиха закаблукам,
 Закаблукам лиха дам,
 Достанетьси й передам!
 А вже ж тиї закаблуки
 Набралися лиха-муки...
 Дам лиха закаблукам,
 Дам лиха закаблам,
 Достанеться й передам!“

Аж до Межигорського Спаса
Протанцював сивий,
А за ним і товариство
І ввесь святий Київ.
Дотанцював аж до брами.
Крикнув: „пугу, пугу!...
Привітайте, святі ченці,
Товариша з Лугу!“
Свята брама одчинилась —
Козака впустили;
І знов брама зачинилась,
На вік зачинилась
Козакові.

 Хто ж цей сивий
Попрощався з світом?
Семен Палій Запорожець,
Лихом недобитий.

 Ой високо сонце сходить,
 Низенько заходить:
 В довгій рясі по келії
 Старий чернець ходить.
 Іде чернець у Вишгород
 На Київ дивитись,
 Та посидіть на пригорі,
 Та хоч пожуритись;
 Іде чернець Дзвонковую [1]


  1. Дзвонковая криниця прозивається, недалеко од манаситря. (Прим. Шевченка.)