|
„Для чого ж я на світ родився;
Свою Україну любив?“
До утрені завив з дзвіниці
Великій дзвін; чернець мій встав,
Надів клобук, взяв патирицю,
Перехрестився, чотки взяв...
І за Україну молитись
Палій чернець пошкандибав.
„Молися старче, бий поклони,
Поки й малих дітей погонять
Гатить глибокі болота:
На світі все, бач, суєта.
Молися ж, бий собі поклони!“
Моливсь чернець за Україну,
Зробив і хрест і домовину,
Та смерть барилася, не йшла...
Поки гармата заревла
Із Глухова по Україні.
Почув чернець, не дохрестився,
Тільки на небо подивився,
Та щось промовив, застогнав
І душу Богові послав,
А сам з труною одружився.
Стогнали дзвони, завивали,
Кияне гори укривали,
Ченця Семена Палія
Ченці, мов Гетьмана, ховали.
І нині, братія моя,
Стоять твердині на Україні
Все паліївськиї на Хвастовщині;
В ярах, болотах лежать гармати, —
На що?... Та й нікому їх доставати:
Захрясли жидом хвастовські гори,
|
