|
І виріс я на чужині,
І сивію в чужому краї;
То одинокому мені
Здається, кращого немає
Нічого в Бога, як Дніпро,
Та наша славная Країна.
Аж бачу — там тілько добро,
Де нас нема. В лиху годину,
Якось недавно довелось
Мені заїхать в Україну,
У те найкращеє село,
У те, де мати повивала
Мене малого і в-ночі
На свічку Богу заробляла,
Поклони тяжкиї бьючи;
Пречистій ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
Її дитину... Добре, мамо,
Що ти зарані спать лягла,
А то б ти Бога прокляла
За мій талан.
|
