Перейти до вмісту

Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/604

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 130 —

 А у селах у веселих
 І люде веселі.
 Воно б може так і сталось,
 Як-би не осталось
 Сліду панського в Украйні!...



Як-би тобі довелося
В нас попанувати,
То знав би ти, панебрате,
Як їх називати,
Оттих твоїх безталанних
Дівчаток покритих;
А то верзе біси-зна-що.
Та й думає: ми-то,
Ми-то людям покажемо
Оціх безталанних.
Та навчимо шануватись
Паничів поганих.
Шкода й праці! Поки села,
Поки пани в селах, —
Будуть собі тинятися
Покритки веселі
По шиночках з москалями,
І не турбуйсь, брате! [1]

— Добре, кажу. А все-таки
Невеличку нате
Оцю одну останнюю.
Слухайте ж, панята!

 Дівчата на луці гребли,

А парубки копиці клали,

  1. Нехай буде так, як буде,
    А все одну нате
    Оцю одну не покритку,
    А так собі... (Рукоп. варьянт.)