|
Як-би тобі довелося
В нас попанувати,
То знав би ти, панебрате,
Як їх називати,
Оттих твоїх безталанних
Дівчаток покритих;
А то верзе біси-зна-що.
Та й думає: ми-то,
Ми-то людям покажемо
Оціх безталанних.
Та навчимо шануватись
Паничів поганих.
Шкода й праці! Поки села,
Поки пани в селах, —
Будуть собі тинятися
Покритки веселі
По шиночках з москалями,
І не турбуйсь, брате! [1]
— Добре, кажу. А все-таки
Невеличку нате
Оцю одну останнюю.
Слухайте ж, панята!
Дівчата на луці гребли,
А парубки копиці клали,
|
