|
Та знай на сонце позірали,
Та нісенітницю верзли:
Звичайне, хлопці; а дівчата,
Мов ті сороки, цокотали,
Та до криниці учащали —
У яр погуляти.
Найкращая з всёго села
Давненько вже у яр пішла,
Узявши глечик, та й немає;
А лановий і не шукає,
Мов і не бачить. Не новий
Оцей лукавий лановий:
Стара собака, та ще й бита.
У бальці стало щось кричать.
Побігли хлопці рятувать. [1]
Аж там панич несамовитий,
Недоліток таке творить —
Сердешну дівчину мордує;
Сердешна дівчина кричить...
Прибігли хлопці; не рятують —
Бояться пана. А один,
Що-наймолодший, озірнувшись,
Та вилами пана
І просадив, мов ту жабу...
Застогнав поганець
Та й опригся. Порадились,
Дали в город знати,
Суд наїхав; подивились,
Попились завзято
Судовики. Заковали
Хлопця молодого,
Та в тюрму заквасували, [2]
Та й більше нічого.
|
