|
І четвертий рік минає
Тихенько, по волі,
І четверту начинаю
Книжечку в неволі
Мережати, — змережаю
Кровъю та слёзами
Моє горе на чужині:
Бо горе словами
Не розскажеться нікому
Школи, ніколи.
Нігде на світі! Нема слов
В далекій неволі!
Немає слов, немає слёз,
Немає нічого;
Нема навіть кругом тебе
Великого Бога,
Нема на що подивитись,
З ким поговорити!
Жить не хочеться на світі,
А сам мусиш жити!
Мушу, мушу, а для чого?
Щоб не губить душу?!...
Не варт вона того жалю!
Ось для чого мушу
Жить на світі, волочити
В неволі кайдани:
Може ще я подивлюся
На мою Украйну...
Може ще я поділюся
Словами-слёзами,
З дібровами зеленими,
З темними лугами;
Бо немає в мене роду
На всій Україні,
Та все-таки — не ті люде,
Що на цій чужині.
|
