|
Поставили, — та й молимось,
Та бьємо поклони.
А ті були фараони...
Кесарі... то погань!
Погань лютая, без Бога;
Сказано дракони!
А Назорей милосердий
Назвав їх братами:
За те й повісили Ёго,
Неначе злодія... Не знаю,
Для чого справді ми читаєм
Святую заповідь Ёго!
Честную кров Ёго пьємо,
Мов у шинкарки меду чарку...
О, субслови!... На жидах?...
Не на жидах, на нас лукавих,
На дітях наших препоганих
Святая кров Ёго!... Кати!
Собаки без очей, скажені,
Ми і не бачим, бо земні [1]
Бьємо поклони. За хрести
Ховаємось од сатани.
А ми Ёго благаємо
І просимо з-тиха
Супостатам християнам
То чуми, то лиха,
То всякого безголовья,
І все по закону...
А бодай вас!...
Та цур же вам,
Новим фараонам
І кесарям людоїдам!
Перелечу в літа, [2]
|
