|
І горе-горенько моє,
Мов нагодована дитина,
Затихне трохи... і тюрьма
Неначе ширшає; співає
І плаче серце, оживає,
І в тебе, Боже, і в святих
Та праведних Твоїх питає:
Що він зробив їм — той святий,
Той Назорей, той Син єдиний,
Богом-ізбранної Марії —
Що він зробив їм? І за що
Ёго святого мордували,
Бо узи ковали,
І главу [1] Ёго честную
Терном увінчали;
І вивели з злодіями
На ГолгоФу-гору
І повісили між ними?
За що? — Не говорить
Ні сам святий Верхотворець, [2]
Ні Ёго святиї.
Помощники, поборники,
Кастрати німиї!
Чи не за те, що й ми тепер,
(Сам себе питаю)
Оттакими злодіями
Тюрьми начиняєм,
Як і Син оттой Марії? [3]
Ми не розпинаєм,
Як ті люті фарисеї,
На хресті живого
Праведного чоловіка;
Ми молимось Богу,
І на храмах Ёго честний
Хрест златокований
|
