Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/655

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 181 —


Та й пішла по-над болотом,
На Тібр поглядає...
А по Тібру, із-за гаю
Барка [1] випливає,
Чи галера. На галері
Везуть твого сина
З християнами [2] в кайданах;
А твоя дитина
Ще й до щогли прикована: —
Не неофіт новий
Твій єдиний, а апостол [3]
Великого слова,
Слова істини!... Чи чуєш?
У путах співає
Твій мученик:
„Псалом новий Господеві
І новую славу
Воспоєм честним собором,
Серцем нелукавим,
Во псалтирі і тимпані
Воспоеє благая,
Яко Бог кара неправих,
Правим помагає;
Преподобниї во славі
І на тихих ложах
Радуються, славословлять,
Хвалять имя Боже;
І мечі в руках їх добрі,
Гострі обоюду,
На отмщеніє язикам
І в науку людям.
Окують царей неситих
В залізниї пута,


  1. Байдак випливає (ib.)
  2. З Неофітами... (ib.)
  3. А апостол великого
    Христового слова.
    Оттакий-то він!... Чи чуєш? (ib.)