Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/656

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 182 —


І їх славних оковами
Ручними окрутять;
І осудять нечестивих [1]
Судом своїм правим,
І во віки стане слава,
Преподобним слава!“



XI.

 А ти на березі стояла,
Неначе темная скала,
Дивилась, слухала, ридала [2]
І „Аллиллуйя“ подала
За матерями. [3]
Забрязкали тяжкі окови
На неофітах; а твій син,
Єдиний твій, апостол новий,
Перехрестившись возгласив:
„Молітесь, братія, молітесь
За ката лютого! Ёго
В своїх молитвах помяніте;
Перед гординею ж ёго,
Брати мої, не поклонітесь!
Молитва Богові! А він
Нехай лютує на землі,
Нехай пророків побиває,
Нехай усіх нас пожирає. [4]
Уже внучата зачались;
І виростуть внучата тиї [5]
Христови воїни святиї
І без огня і без меча
Стратеги божиї возпрянуть,


  1. І осудять неправедних (ib.)
  2. Не слухала і не ридала (ib.)
  3. За матерями християнам.
    Мов дзвони загули кайдани (ib.)
  4. Нехай усіх нас пожирає (ib.)
  5. І виростуть вони колись
    Не местники внучата тиї (ib.)