Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/665

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 191 —


Відьма.

 Я співаю,
Чи то сижу, чи то гуляю...
Все співаю, все співаю,
Уже забула й говорить,
А перше добре говорила.

Циган.

Де ж ти була, що заблудила?

Відьма.

Хто, я?... чи ти? [1] (шепоче.)
Цить лишень... цить!
Он бач, зо мною пан лежить!
Огонь погас, а місяць сходить,
В яру пасеться вовкулак... (Усміхнувшись)
Я в приданках була, впилася
І, молода, не продалася...
А все то прокляті пани
З дівчатами такеє діють...
Ще треба другу одружить. [2]
Піду, без мене не зъуміють
І в домовину положить.

Циган.

Не йди, небого! Будь ти з нами,
У нас, їй-Богу, добре жить!

Відьма.

А діти єсть у вас?

Циган.

 Немає. [3]


  1. Хто я? цить, цить!
    З дочкою пан лежить. (Перш. рук.)
  2. Ще треба сина оженить. (ib.)
  3. Бог має: повмірали. (Льв. вид.)