|
І вже ніколи не просплюся,
Бо я вже Бога не боюся
І не соромлюся людей.
Коли б мені оттих дітей
Найти де-небудь! Ти не знаєш,
Чи б в Туреччині война?
Циган.
Була колись, тепер нема —
Умер найстарший старшина.
Відьма.
А я думала, що й досі, [1]
Аж уже немає.
Слухай, лишень, скажу тобі,
Кого я шукаю.
Я шукаю Наталочку
Та сина Ивана...
Дочку свою Наталоньку,
Та шукаю пана,
Того Ирода, що знаєш?...
Стрівай, нагадала...
Як була я молодою,
І гадки не мала,
По садочку похожала,
Квітчалась, пишалась,
А він мене і набачив,
Ирод!... І не снилось,
Що я була кріпачкою,
А то б утопилась...
Було б легше. От набачив,
Та й бере в покої
І стриже, неначе хлопця,
І в поход з собою
|
