|
Бо Бог покарає,
Що „підете ви по світу
Так, як я ходила,
Батька, матір погубите,
Як я погубила...
Дітей своїх на сміх людям
Пустите по світу
Так, як я... як я... пустила...
Діти мої! Діти!...“
От-так вона научала.
Дівчата хрестились,
Та плакали, а у-ночі
Пани все їм снились
І з рогами, і з хвостами,
Обрізують коси,
Та кусають, та сміються,
Та простоволосих
На собак, то-що міняють,
У дёгті купають,
І виводять на улицю
І людей скликають
Дивитися... Оттаке-то
Дівчаточкам снилось;
А все таки на досвітки
До неї ходили.
Прийшла весна зеленая;
Стара моя встала,
Пішла в поле шукать зілля
Та там і осталась...
І обідать і вечерять
Варили дівчата.
Та не знали, де ділася
Їх нерідна мати.
Пастухи в селі сказали,
Що коло могили
|
