|
Оттаке-то, Зіновію,
Олексіїв друже!
Ти все оддав пріятелям,
А їм і байдуже; —
Кажуть, бачиш, що „все то-те
„Таки й було наше,
„А що ми тілько наймали
„Татарам на пашу,
„Та Полякам...“ Може й справді!
Нехай і так буде!
Так сміються з України
Сторонії люде!...
Не смійтеся, чужі люде:
Церква-домовина
Розвалиться... а з-під неї
Встане Україна
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить
І помоляться на волі [1]
Невольничі діти.
Перед 19 Лютим 1861 року. У Петербурсі.
|
