Во тьмі ада потонула,
Проклялась на світі.
Ти, Господи, помагаєш
По землі ходити,
Ти радуєш мою душу
І серце врачуєш,
І пребуде Твоя воля
І Твій труд не всує.
Вловлять душу праведничу,
Кров добру осудять.
Мені Господь пристанище,
Заступником буде,
І воздасть їм за діла їх
Кроваві, лукаві,
Погубить їх, і їх слава
Стане їм в неславу.
CXXXII.
Чи є що краще, лучче в світі,
Як у-купі жити,
З братом добрим добро певне
Познать, не ділити?
Яко миро добровонне
З голови честної
На бороду Аароню
Спадає росою
І на шитиї омети,
Ризи дорогиї;
Або роси Ермонськиї
На святиї гори
Високиї Сионськиї
Спадають і творять
Добро тварям земнородним
І землі і людям.
Оттак братів благих своїх
