CXXXVI.
На ріках, круг Вавилона,
Під вербами, в полі
Сидіти ми і плакали
В далекій неволі,
І на вербах повішали
Органи глухиї.
І нам стали сміятися
Едомляне злиї:
„Розскажіть нам пісьню вашу, —
Може й ми заплачем.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
. . . . . . . .“
— „Якої ж ми заспіваєм
На чужому полі?
Не співають веселої
В далекій неволі.
І коли тебе забуду,
Ієрусалиме,
Забвен буду, покинутий
Рабом на чужині!
І язик мій оніміє,
Висохне лукавий,
Як забуде помъянути
Тебе, наша славо!
І Господь наш вас помъяне,
Едомськиї діти,
Як кричали ви: „Руйнуйте,
