Хто — бублик, хто — гроші;
Хто старому, а дівчата —
Шажок міхоноші.
Задивляться чорноброві —
І босе, і голе:
„Дала,“ кажуть, „бровенята,
Та не дала долі!“
Їде шляхом до Київа
Берлин шестернею,
А в берлині господиня
З паном і сімьєю;
Опинився проти старців —
Курява лягає.
Нобіг Ивась, бо з віконця
Рукою махає.
Дає гроші Ивасеві,
Дивується пані.
А пан глянув… одвернувся…
Пізнав препоганий,
Пізнав тиї карі очі,
Чорні бровенята…
Пізнав батько свого сина,
Та не хоче взяти.
Пита пані, як зоветься?
„Ивась.“ — „Какой милай!“
Берлин рушив, а Ивася
Курява покрила…
Полічили, що достали,
Встали сіромахи,
Помолились на схід сонця,
Пішли по-над шляхом.
