„Тілько, мамо, щоб плакати,
„Щоб співать зо мною.
„Оддай...“
— „Дочко моя, Марьяно!
„Оддам тебе за пана
„За старого, багатого,
„За сотника Йвана.“
— „Умру, серце мамо,
„За сотником Йваном.“
— „Не вмреш, будеш панувати,
„Будеш діток годувати.“
Мати галка, мати чорна
Літаючи кряче;
Чорнобрива дівчинонька,
Ходя гаєм, плаче.
Летить галка через балку,
В степу погуляти,
А дівчина нудить світом, —
Ні з ким розмовляти.
Не пускає її мати
Вранці до криниці,
Ні жита жать, ні лёну брать,
Ні на вечорниці,
Де дівчата з парубками
Жартують, співають,
Та про мене, чорнобриву
Нишком розмовляють:
„Багатого дочка батька,
„Шляхецького роду...“
Тяхко, мамо, важко, мамо...
На-що дала вроду?
На-що брови змалювала,
Дала карі очі?
Усе дала, тільки долі —
Долі дать не хочеш.
На-що мене годувала.
Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/86
Ця сторінка вичитана
— 54 —
