Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/93

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 61 —


Як козаки на байдаках
Пороги минали;
Як гуляли по синёму,
Грілися в Скутарі,
Та як, люльки закуривши
В Польші на ножарі,
В Україну верталися;
Як бенкетували:
„Грай, кобзарю! лий, шинкарю!“
Козаки гукали.
Шинкарь знає — наливає
І не схаменеться;
Кобзарь вшкварив, а козаки,
Аж Хортиця гнеться,
Метелиці та гопака
Гуртом оддирають;
Кухоль ходить, переходить,
Так і висихає.
Гуляй, пане без жупана!
Гуляй, вітре, полем!
Грай, кобзарю, лий, шинкарю,
Поки встане доля!
Взявшись в боки, навприсядки
Парубки з дідами:
„От-так, діти! добре, діти!
Будете панами!“
Отамани на бенкеті,
Неначе на раді,
Похожають, розмовляють...
Вельможна громада
Не втерпіла, ударила
Старими ногами;
І я дивлюсь, поглядаю.
Сміюся слёзами.

Дивлюся, сміюся, дрібні утираю:
Я не одинокий — в з ким в світі жить!
У моїй хатині, як в степу безкраїм,
Козацьтво гуляє, байрак гомонить;