Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/94

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 62 —


У моїй хатині синє море грає,
Могила сумує, тополя шумить,
Тихесенько „Гриця“ дівчина співає, —
Я не одинокий — є з ким вік дожить.

От-де мов добро, гроші,
От-де моя слава;
А за раду... спасибі вам
За раду лукаву.
Буде з мене, поки живу,
І мертвого слова,
Щоб виливать журбу, слёзи.
Бувайте здорові!
Піду синів випровожать
В далеку дорогу.
Нехай ідуть, може найдуть
Козака старого.
Що привіта моїх діток
Старими слёзами.
Буде з мене. Скажу ще раз:
Пан я над панами!



От-так сидя кінець стола,
Міркую, гадаю:
Кого просить, хто поведе?
На дворі світає,
Погас місяць, горить сонце.
Гайдамаки встали,
Помолились, одяглися,
Кругом мене стали.
Сумно-сумно, як сироти
Мовчки похилились.
„Благослови, кажуть, батько,
Поки маєш силу,
Благослови шукать долю
На широкім світі!“