Ця сторінка вичитана
— 64 —
Як-би не він спіткав мене
При лихій годині,
Давно б досі заховали
В снігу на чужині,
Заховали б, та й сказали:
„Так, якесь ледащо!“
Тяжко-важко нудить світом,
Не знаючи за-що.
Минулося, щоб не снилось!...
Ходімо, хлопьята!
Коли мені на чужині
Не дав погибати,
То й вас прийме, привітає.
Як свою дитину.
А од ёго, помолившись,
Гайда в Україну!“
Добри-день же, тату, в хату,
На твоїм порогу!
Благослови моїх діток
В далеку дорогу.
Интродукція.
Була колись шляхетчина,
Вельможная пані;
Мірялася з москалями,
З Ордою, з султаном.
З Німотою... Було колись...
Та що не минає?
Було, шляхта знай чваниться,
День і ніч гуляє
Та королем коверзує...
Не кажу Степаном,
