неторкнутім новішим життям, держалася тих думок і поглядів, в яких виховувалася.
Заспокойтеся, мамо! — тягнув Осип дальше і вже обережніше. Коли б у неї був справді акторський талан проявився і вона такою й надалі зосталася, якою ви її змалювали, скорою до діла, спосібною легко одушевлятися, — вона була б між вашими стінами не видержала! Була б якоїнебудь днини привела до рішення своєї долі й відлетіла, — хоч з вашим дозволом, хоч без дозволу, — в світ, щоб свою долю довершити. Бачите, мамо, талан може знидіти непіддержуваний і занедбуваний, звихнутися, але задавитися цілком не дасться він ніколи. Мені здається, мамо, шо хоча й як ви, родичі, провадили нас і строго й старанно, а кінці пішло кожне з нас тією дорогого, якою хотіло. Що до мене, — додав, то я був би ту пишну душечку, коли б була зосталася між живими й той талан справді проявляла, зо всіх сил піддержував. З неї мусіло б щось пишне, чудове вийти, гординя й честь і для нашого народу.
Так, так мамо! — тягнув трохи роздражнено дальше, коли мати лише заперечаючо хитала головою. — Ми не маємо обов'язків лише супроти себе і своїх родичів, а маємо їх ще й супроти своєї народности. Гляньте, мамо, на жіноцтво інших народів: які були жінки й що тепер сповняють. Цебто, приміром, на полі мистецтва, науки, літератури і, можна сказати, всіх інших полях, де досі були лише мужчини заняті. Чи ви б хотіли, щоб наше здорове, спосібне, я скажу вам навіть з пересвідчення, дуже спосібне жіноцтво держалося завсігди лиш одного напрямку? Нам треба й інших типів, як цього час і вимоги часу жадають. Окрім добрих ґаздинь і матерей, котрим зоставляю завсігди й усюди першенство, нам треба ще й інтеліґентних робітниць
