піддашє. Гора була дійсна, природна, а з неї над хатою стлалася стеля з дерева, вкривалася глиною, а поверх, особливо на край — очеретом, соломою[1].
По-польськи горище зветься strych, хоч є і слово gòra, і значить те, що і в нас. Єсть і слово stržecha — стріха. Стропом у нас зветься часть даху, косо поставлені стропила. У Чехів стропом (strop) зветься стеля, що наче натякає, що стеля була спершу коса, згориста, особливо коли пригадаємо, що по-польськи stromy — крутий, стрімкий, по-чеськи stromý — стрімкий. Ще треба зауважити, що по-німецьки stroh — солома, stroh-hüttle — соломяна хата, stroh-dach — соломяний дах. Відомо, що зносини племен словянських і німецьких були значні вже за часів до-історичних, не кажучи вже про те, що і словянські, і німецькі племена пішли від одного пра-арійського народу. Треба ще зауважити, що окрім арійського слова дом (domus, домівка), є ще слова: храм, храміна (болгарськ.), хороми (російськ,); хижа — українськ. — обмазана, плетена будівля з віконцем, без стелі і без печи, або комірчина при сінях; чеськ. chýže — те саме, що російськ. хижина, убога хатинка.
Стіна стародавньої хати, зроблена з дерева або хворосту, обліплювалася глиною, — або тією самою, що викопана тут-же, як робився під горою точок для хати, або десь по-близу, Не трудно було людям помітити, що біла глина добре держиться, не змивається скоро. Побіляна хата має привітний, чепурний вигляд. Глина тая, правда, не така прикро-біла, як крейда або вапно; вона нагадує тоном своїм білу сорочу з простого українського полотна. На йому краще, ніж на прикро-білому, виходять прикраси-орнаменти, — червоні лиштви, обводки.
Привітно виглядає з-під стріхи чоло хати з своїми двома очима-вікнами, що були певно маленькі і круглі, поки не було шкляних шибок і рам. Видно, хата у ті давні часи дуже нагадувала нашим предкам обличчє, чоло: зверху — стріха, мов
- ↑ Діти й тепер закидають на гору свої молочні зуби, примовляючи: „Мишко, мишко! На̀ тобі зубок костяний, дай мені залізний“. Колись на горі, на краю степу, у зорній землі рили нори дрібні гризуни; їхні глибокі нори, „кротовини“ знаходяться тепер в масах. Слово миша (mus) — загально-арійська назва дрібних гризунів.
