Чому так сталося, що питаннє про український стиль лиш останніми роками вийшло на верх і почало розроблятися, — се питаннє само по собі цікаве. Не будемо тепер на йому зупинятися довше, лиш згадаємо, що ніякі зовнішні перешкоди не забороняли розробляти український стиль, отже сталося так, як мусіло статися: перешкоди в нормальному розвою нашого народу відбились й тут, в сфері, здавалось би, далекій од всякої злободневности і політичних тенденцій. Руїна в одній сфері несла з собою руїну і в инших, руйнувала народню культуру і народний стиль. Се була разом і руїна народньої праці, продукції, виробів, ремесла, — отже народних здобутків.
Воскресити народний стиль — се значить воскресити народне артистичне життє, а разом і народне придбаннє.
Стиль в мистецтві, у всяких виробах кожного народу органично виходить а) з характеру місцевої природи, окруження; б) з народньої (расової) вдачи, смаку і дотепности; в) з рівня і типа культури; г) з матеріялів, уживаних до будівлі І виробів; д) з культурних зносин з сусідськими народами. Розвій стилю, як бачимо, підлягає усім тим впливам, що й культура взагалі.
В отсій статті я не буду розглядати докладно усіх тих факторів окремо, як не буду розглядати з усіх боків питання про український стиль: се питаннє занадто широке для журнальної статті. Читач тут знайде уваги про де-які части тієї великої справи, — правда, про части, менше досі освітлені иншими дослідувачами.
Характер місцевої природи стає першим і головним чинником (фактором) у витворенню стилю. Чи має народ перед