Перейти до вмісту

Сторінка:Коваленко Г. Про український стиль і українську хату (1912).djvu/4

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

очима рівний степ або пустиню, чи перед ним здіймаються гори, провалля; чи може темні ліси, бори, — від того в значній мірі залежатимуть створіння рук людських, а в першій мірі — будівлі, як се побачимо далі.

Що-ж до племенної (расової) вдачи, смаку і дотепности народу, то дуже трудно сказати, що тут треба зачислити до впливів инших факторів, а що саме належить справді до органичних відзнак самого народу. Певно лиш, що народи мають не однакову вдачу, смак і хист, не однаково розуміють красу. Згадаймо наприклад, що словянські народи усі пішли від одного давнього пра-словянського народу, отже виробили мови, що відзначаються або короткозвучністю (як мова чеська), або відчувають ухом своїм милозвучність повноголосої музикальної мови[1].

Рівень культури кладе виразну і певну ознаку на всі вироби людські. Від того залежать матеріяли і струменти, і перше за все — будівля. Коли в часах первісних, архаїчних, людина насипає в степу високу могилу, як памятник і олтар, аби вона панувала над рівним степом, то в часах пізніших людина там збудує високий храм, щоб летів вгору, перемагаючи рівну лінію горизонту.

Народня культура і стиль підпягають певним впливам инших народів, особливо більше культурних. Тут ідуть широкою течією так звані культурні позички, наслідування. Вони міняють самий рівень культури молодшого народу, міняють матеріяли, уживані до роботи. Згадаємо, що тож колись Греки навчили нас робити муровані церкви, виводити склепіння (своди), ту важну часть будови. Живий народ, що не втратив своєї творчої сили, що не йде на погибель, а розвивається вільно, — той народ не тільки нічого не тратить од таких позичок, а ще більше зміцняє ними свою рідну культуру, перетворяє добре чуже в своє рідне, до свого смаку, хисту і потреб. Так колись виробився стиль Византийсько-Український, Византийсько-Московський, Византийсько-Вірменський; так пізніше (в часи Гетьманщини) ми бачимо український бароко, а тепер бачимо український модерн.

 
  1. У чеській мові багато таких, напр., слів: vlk — вовк, mlč — мовчи, vlhko — вохко; kamen svrżen byl s vrchu — камінь був скинутий з верху.