Коденська книга має свою історію в літературі. Цей рукопис роздобув М. О. Максимович, що, студіюючи гайдамаччину, збирав до неї й архівні матеріяли, які передав В. Б. Антоновичеві. Документи, що торкаються історії гайдамаччини, Антонович видрукував у третьому томі третьої частини „Архива Юго-Западной Россіи“, а Коденську книгу доручив використати своєму учневі Я. М. Шульгінові. Студію Шульгина[1], в якій він між іншим користувавсь і матеріялами з Коденської книги, Антонович ухвалив, але вона викликала гостру оцінку в польській історіографічній публіцистиці, як от у Ф. Равіти-Ґавронського; так само скептично поставивсь до цієї роботи й такий солідний представник польської історіографії як Т. Корзон[2]. Він між іншим висловив недовіру щодо цитат, які Шульгин навів з Коденської книги. Обороняючись, виступив проти Корзона Шульгин[3], Антонович і собі підтримав його[4].
Але не ці суперечки викликають потребу археографічно-науково видати текст Коденської книги; книга ця містить у собі цінний матеріял для історії соціяльних рухів на Україні, і матеріял цей Шульгин використав далеко не ввесь, і не всюди висвітлив відповідно.
Року 1921 заходивсь готувати до друку Коденську книгу І. М. Каманін, але смерть його перервала цю підготову, і розпочату роботу його взяла на себе Археографічна Комісія ВУАН.
Книгу розпочато друком навесні 1927 р. і мала вона вийти, як перший том Українського Архіву, але різні обставини затягли її вихід, Археографічна Комісія тільки тепер має можливість випустити між люди цей пам'ятник, як другий том Українського Архіву.
Щодо зовнішнього вигляду, то Коденська книга, що належить тепер К. М. Антоновичевій, це рукопис in folio, оправлений в картон з шкуратяною спинкою. Оправа дуже попсована, того ж часу як і сам рукопис; це видно з того, що задня її половинка обклеєна шматками рукопису, писаного тією ж рукою, що й деякі справи в самій книзі. На передній половинці оправи такі обклейки очевидно обідрані. На внутрішньому боці попередньої половинки написано атраментом: „1771“.
- ↑ Я. Н. Шульгинъ, Очеркъ Коліевщины по неизданнымъ и изданнымъ документамъ 1768 и ближайшихъ годовъ. Кіевская Старина, 1889 г., февраль, мартъ, апрѣль, іюнь, іюль.
- ↑ Kwartalnik historyczny 1892 r., zeszyt III, T. Korzon, Nowa kseąźka o koliszchyznie.
- ↑ Я. H. Шульгинъ, „Правда“ o коліивщинѣ польскаго историка г. Корзона, Кіевская Старина, 1893 г., январь, 126 — 160 ст.
- ↑ От редакціи (Нѣсколько словъ г. Корзону), Ibid. 161 — 166 ст.
