Сторінка:Коковський Франц. За Україну (збірка) (Львів, 1934).djvu/7

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Найдуться, синку, найдуться такі! — промовила мама.

Дріжучими руками почав Остапко надягати на себе вбрання. Хотів би якнайскорше опинитися поміж своїми товаришами, хотів би натішитися з ними. Тото буде радість! Тото буде весело!

Нараз пригадалися йому мамині слова:

— Аби тільки могла встоятися!

І щось, наче болісна дрож, пройшло Остапковим тілом.

— Невже? — прошепотів він до себе. Нас тут тілько й ми не мали би встоятися?

Докінчував убиратися та прихапцем їв снідання, що стояло приготовлене для нього на столі. І ще не скінчив, як уже вхопив шапку, відчинив двері до кухні, де поралася мама й закликав:

— Мамусю, я зараз вернуся!

І що сили побіг на вулицю шукати товаришів.

Не чув навіть, як за ним бігли мамині слова:

— Остапку, вертайся!

III.

Вулиці столичного города Київа мали цілком відмінний вигляд ніж попередніми