Сторінка:Коковський Франц. Юнацькі серця (Львів, 1938).djvu/19

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Два для салдатів, один для команди й один для муніції.

— Котрий?

— Останній від паровоза.

— Яка зброя?

— Рушниці, кулемети, ручні ґранати і…

— І що ще?

— Бляшанки з бензиною, щоб краще підпалювати хати.

— Командант де?

— У начальника стації спить…

— Салдати?

— У залізничих возах…

— Теж сплять?

— Сплять…

— Чуйки де?

— Один при паровозі, один при возі з муніцією, але…

— Що?

— Вони теж мабуть сплять, бо довкола, казали, безпечно.

— Безпечно…

— Так нам говорили, мабуть обманули нас.

— Мабуть…

Степан хвилину надумується, а потім дає наказ:

— Завяжіть йому знову рота, щоб не кричав.