Сторінка:Коковський Франц. Юнацькі серця (Львів, 1938).djvu/63

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Добре, Михайлику! Дуже добре! Щоб тільки нам удалося!

— Мусить удатися!

Радісно блестіли їхні очі, радісно билися їхні юнацькі серденька…

 
III.
 

У Великодню Суботу перед церквою в містечку великий рух. Одні люди входять до церкви, щоб при Божому гробі зложити поклін, другі виходять, помолившися.

Он там шкандибає старенький дідусь, там знову скорою ходою йдуть хлопці та дівчата. А там дрібоче манюсенькими ніжками маленька дівчинка, що держиться за руку матері.

— Мамусю, мамусю — щебече — які гарні квіточки в цих хлопчиків! Я хочу квіточків!

У Михаська та Гриця на радощах серце бється в грудях, що хтось звернув увагу на їх квіточки.

— Мамусю, я хочу квіточок! — просить дитина далі.

— Добре, доню, добре! Як вернемося від Бозі…

— Ні, мамусю, я прошу зараз, бо хочу їх Бозі занести!

Добрий усміх опромінює материне лице. Кив-