— Добре, Михайлику! Дуже добре! Щоб тільки нам удалося!
— Мусить удатися!
Радісно блестіли їхні очі, радісно билися їхні юнацькі серденька…
У Великодню Суботу перед церквою в містечку великий рух. Одні люди входять до церкви, щоб при Божому гробі зложити поклін, другі виходять, помолившися.
Он там шкандибає старенький дідусь, там знову скорою ходою йдуть хлопці та дівчата. А там дрібоче манюсенькими ніжками маленька дівчинка, що держиться за руку матері.
— Мамусю, мамусю — щебече — які гарні квіточки в цих хлопчиків! Я хочу квіточків!
У Михаська та Гриця на радощах серце бється в грудях, що хтось звернув увагу на їх квіточки.
— Мамусю, я хочу квіточок! — просить дитина далі.
— Добре, доню, добре! Як вернемося від Бозі…
— Ні, мамусю, я прошу зараз, бо хочу їх Бозі занести!
Добрий усміх опромінює материне лице. Кив-