коло Стрия, в околиці Ходорова та на Галицькім Поділлю коло Бучача.[1]
Північне племя Дулібів своїми кольоніями на Підкарпаттю скріпило ще консервативний характер місцевих говорів.
Сими перехрещеннями племінних впливів Хорватів, Дулібів, Уличів а на півдні і Тиверців пояснюється мішаний характер карпатських говорів, які однак у значній мірі задержали головну старинну консервативну основу північного типу.
Що північна ґрупа говорів сягала в давнину далеко дальше на південь і південний схід, — се потверджує і свідоцтво письменських намятників та инших документів.
На основі таких творів як інтермедії Якова Гаватовича з року 1619 або вірші з траґедії Хрістос Пасхон з р. 1630 можна ствердити документально, що північно-західні говори із заступними монофтонґами: у, ю, замісць первісного о та е, сягали ще в першій половині XVII. в. до Львова та в околиці Львова до Камянки Струмилової.
Таких прояв бачимо в письменських памятниках західних з XVII. та XVIII. в. не мало, як напр. в пісні про Берестецьку битву з року 1651.[2]
Вони є наглядним доказом, що західня, карпатська ґрупа північно-українських говорів не була в давнину відірвана від їх більше на північ і північний схід висупених частин але лучилася з ними одноцілим пасмом, на якому нині лише енклявами або діяспорично виступають прояви північно-українського діялєкту другої формації.
Далеко далыне на південь сягали говори північно-західного типу також на Поділлю та на Правобережній і Лівобережній Придніпрянщині.
На карті України Бопляна, виготовленій між роком 1630 і 1648 а надрукованій у Франції в Руан 1650 р., бачимо топоґрафічні назви із у замісць о аж на південь від Канева, як напр. Бобнувка, сучасне Бобнівка.[3]
У київських письменських памятниках рукописних і друкованих з XVII. в ся проява виступає не рідко. Північно-українські діялектичні елєменти проглядають злегка ще й нині в говорах не лиш середної, але південно-західної частини Київщини.[4]
Давня територія Полян лежала переважно в сфері північно-українського діялєктичного типу. Сусідуючи однак на своїх південних окраїнах із Уличами, були Поляне здавна доступні для їх безпосередніх впливів, що мусіло проявитися також у їх мові.
- ↑ На оселі: Дуліби звернув уже ввагу Е. Барсов: „Геоґрафія начальной русской лѣтописи, стор. 102; та М. Грушевський: „Спірні питання староруської етноґрафії“, С. Петербург, 1904, стор. 113
- ↑ Порівн. „Duma kozackaia nad rikoiu Styru“ (Arch. für l. Philologie II. стор. 298-301.
- ↑ Порівн. А Кримський: „Граматика“. Т. І, 1, стор. 164.
- ↑ Зілинський „Проба“, стор. 366.
