Снаряд розірвався на схилі
і кров'ю фарбується ніч —
мов жарти дівочі невинні,
що щоки фарбують і ніс.
Грім канонади дзедзенькне…
По саме держално баґнет
вояка встромив аж у серце —
тут ворогу кришка, кінець!
…Схиляє цебра час з багаттям,
жбурляє жар…
Глитаєм шал ми. До змагання,
трощити, бить вівтар!
Багацько літ, віків мільйони
минуло з часу, як устав
прапрадід людства на дві ноги
і палицю до рук узяв.
І з того часу незчислимо
баталій, війн, розп'ять…
Це ж людство не вживеться мирно:
на палі! ланцюги! й оп'ять
…раби встають у лавах непоборних
руйнують владарів і трон!
Тут слава, крики, свято переможних,
одвічно палахтить огонь!..
Прийдешність близиться, мов казка,
яку фантазія творить.
Ніщо не стримає — поразка,
ані доба тюрми!
33
