Цю сторінку схвалено
Вітряки схилили крила,
мов ті вуха щулять.
Впала зірка, як безкрила
в поле птаха гупне.
Місяць сріблом-павутинням
вкрив садки і луки.
Ходить гаєм дівчинонька,
собі ломить руки.
Чи ж живий Данько коханий —
де ж тепер він буде?
Як поїхав тай немає,
листа ані чутки…
Ах, чудесні українські ночі! Ніколи їх не можна забути!..
Пелюстками лілей
на землю місяць сяйво сипле,
блакитні тіні над землею —
навколо все притихло.
Цвіркун десь в житі засосюрить
або ось йожик проповзе,
а соловейко забаюнить —
так все у музиці живе!
І розцвітає, як троянда
кохання в квітникові мрій.
Красавиця струнка як мавка,
і коси, коси до колін!
35
