Цю сторінку схвалено
…Сонце кинуло своїми прожекторами останнє проміння й озолотило верхів'я лісове.
Вранці, коли прозоро-блакитна синь — Ліза йде купатись. Але Данько її заінтригував. Ліза відчуває, як у грудях повстає прекрасне почуття — невже це кохання!?
Обгорнулась ляндшафтом, як шаллю,
і затремтіли раптом у сяйві
блакитного неба круги
— дві золоті дуги
…Груди її затремтіли,
груди її — апельсини!
Панна Ліза скинула убрання.
Їй пестить спину сонце золоте.
По тілі хвилі мчать кохання
і мрія рясно казку тче.
Вода сріблиста котиться без впину —
куди, куди цей срібляний струмінь?!
І панна Ліза на хвилину
закрила очі од промінь…
І Ліза марить про красуня —
прийде він, мусить її взять!
Він сильний і прекрасний
і буде довго цілувать!
43
