Цю сторінку схвалено
Ах, панна Ліза — біла лебединя —
в воді пливе, як мавка чарівна.
І сонце й гай мов казка синя,
де лицар бранку обійма.
…І вийшла на берег вона,
обгорнулася ляндшафтом, як шаллю,
і затремтіли раптом у сяйві
блакитного неба круги
— дві золоті дуги
…Груди її затремтіли,
груди її — апельсини!
Данько також марить про Лізу, але зачіпка — вона ж бо буржуазка!
На левадах ромашки
яснолиції в травах —
наша дійсність — охапки
Золотого Травня!
Веселий настрій у Данька,
дорога під ногами грає.
Ах, панна та — що так струнка
й лице вродливе має.
От дівка бісова і де
така вродливість та береться?
Ах, поцілувать би в губи й все,
що тілом білим зветься!
44
