Ночі на Вкраїні такі тихі. Ночі наповнені пахощами і космічною радістю. Зорі, розташовані амфітеатром довкола місяця, виблискують мінливими кольорами. Небо, підперезане сріблистою стрічкою — і здається, нібито далекий шлях веде до незнаного краю, до такого казкового, що не можна навіть уявити. Колишні чумаки, які на круторогих волах возили сіль з Таврії, які ночували на возах голічерва до неба — ці мрійники, співці козацьких дум — назвали цю стрічку сріблястих зірок Чумацьким Шляхом. Відтоді ця назва залишилась і перейшла в наше століття електротехніки та радіо.
…Іванна на розсвіті відкрила вікна. Їй душно в кімнаті, тіло стогне і проситься пестощів, обіймів. У кімнату ввірвався передсвітанковий вітер, упадаючи повз рожевих, гарячих щік її. Місяць виринув з-за хмарки і має хутко розпрощатися з ніччю.
49
