до кінця затлумили і пащеку їх, на корону польскую і на народ благочестивий український рикающую, замкнули і вхід в Польщу і Україну заступили і грудьми своїми сперли, надає його Королівськая мость козакам Низовим Запорожським у вічность городок запорожський Самарь (теперішній Новомосковськ) з перевозом і землями вверх Дніпра по річку Орель, а вниз до самих степів Нагайських і Кримських, а через Дніпро і лимани Дніпровий і Буговий, як із вік віку бувало, по Очаківські кочовища, і вгору по річці Богу до річки Синюхи; від Самарськіх же земель через степ до самої річки Дону, де ще за Гетьмана козацького Ланцкоронського козаки запорожські свої зімовники (хуторі) мали. Щоб те все непорушно на віки при козаках Запорожських зоставалось“. Отож, на тую прозьбу пана Кошового і всього війська Запорожського прихиляючись, ми, Богдан Хмельницький Гетьман, тими всіми городами, містечками, селами і хуторами і з іх всякіми угіддями, як од Найяснійшого Короля Польского Баторія війську Запорожському надано, володіти і пожитковатись знову дозволяємо і щоб те все непорушно в іх владі на віки було, сим нашим
