січовиків. Тож до останнього часу січове товариство одбірало жалування від уряду, спершу польского, а потім россійського, не тільки грішми, а щей хлібом. Та й окрім того на Запорожжя привозили хліб з України і з Польщі. Так в 1755 р. було привезено на Запорожжя 10,000 четвертей жита, 1000 четвертей пшениці і 5000 четвертей пшона. Але ж в останні роки, коли Кримське ханство було приборкане, ми бачимо у запорожців крутий поворот до мирного життя і тоді хліборобство значно почало ширитись у їх, та воно інакше і не могло буть, бо більшість запорожців, то ж були хлібороби з України, що з мальства звикли до плуга. Тільки ж, як ми побачимо далі, правительство потім навіть винуватило запорожців за те саме, що вони почали до хліборобства братися.
Одже і без хліборобства запорожці мали добрий зиск від скотарства, рибальства та звірячого промислу. Роскішні запорожські вольності: степи, річки, озера та гаї, давали усі вигоди до сіх промислів. Профессор Еварницький объїздив усе Запорожжя і записав від старих дідів чимало іх оповіданнів про тогдішнє привілля запорожськіх степів. От наприклад
