в радут, де бувало по кільки десятків козаків з осаулом, а ті козаки мусять вже одбивати татарський наїзд; коли ж вони бачуть, що не їх сила, що татарів дуже багато, иноді вони бувало цілою ордою пруть, тоді вартові козаки підпалюють віхоть, за другий кінець піднімають його вгору і разом уся фігура з просмолених бочок палає великим полумьям і викидає високо вгору клубки чорного диму. То як тільки вартові козаки давали трівогу, запаливши фігуру, усі люди, що жили недалеко від гряниці, бралися до зброї і давали одсіч татарам, коли могли їх подужати, абож чим дужч скоріше тікали в степ дальше від гряниці і гнали з собою худобу, переховуючись по балкам то-що. При такому неспокійному житті трудно і навіть неможливо було займатись хліборобством, бо по всяк час лютий ворог міг в одну мить зруйновати усі здобутки тяжкої праці хлібороба. Тож хліборобством займались тільки в таких місцях, що були подальше на північ, як от наприклад в Самарській або Орельскій паланках, де було затишніше, але й тут не було зовсім безпешно, то й тут дуже мало сіяли хліба, хіба тільки для себе самих, навіть не ставало хліба для
