володінню у козаків або й хуторян, але у всякім разі це було тільки володіння землею з ласки військової, а не право власности і такої землі ніхто не мав права ні продати, ні подарувати, бо вона була народня, військова. Отой самий дід Розсолода, що росказував про привілля запорожськіх степів, казав, що земля у запорожців „була вольна, обтова; де хто оббере собі місто, де кому охота припаде, там і сіда, де хто живе, там і владіє, один од другого оре верст на двадцять; а то викопа собі землянку, заведе яку небудь худобину, тай кочує“. Запорожський Кош нікому не боронив користуватись землею, бо землі було багато. Бувало ж иноді і так, що Запорожський Кош давав кому небудь одкритий лист або иншу бумагу на право володіння землею. Се право надавалося за які небудь заслуги військові або господарські. В запорожськіх архивах зосталося де-кільки таких документів. От наприклад козак Рудь завів зімовник недалеко від Моравського шляху і не раз з своїми хлопцями виходив на той шлях і одбивав у татар невольників і здобич, то за це Кош дав йому лист на право володіння землею коло того зімовника, з котрого потім виросла ціла сло-
