Запорожжя, уряд найголовнійше обвинувачував запорожців в тім, що вони почали присвоювати собі землі, неначе ті землі здавна ім належали, що в останні роки вони стали приймати до себе не тільки утікачів, а й людей сімейних, щоб завести у себе власне хліборобство, а заводячи своє хліборобство, вони розривають свою залежність від престола, маючи на думці скласти в государстві зовсім незалежну країну під своїм власним орудуванням. З сього ми бачимо, що найголовнійшою причиною зруйновання Запорожжя було те, що запорожці стояли за свою автономію, а іх вільне життя, їх рівенство і братерство було сіллю в оці тогдішньому урядові. Та не малу вагу мало і те, що, як побачимо далі, россійське панство вже ласилось на роскішні запорожські землі. Так дивився тоді і народ, як бачимо це в тогочасніх пісьнях народних. От де-кільки уривків з тих пісень:
„Ой в городі в Єлисаветі все пани збірались,
Пани сенатори та все генерали, вони думали-гадали —
Ой як би нам запорожські землі взяти?
Ой як би нам їх вольності одібрати?
Ой одібрали всі вольності, почали лани ділити“
і т. д.
