Сторінка:Конан Дойль. Відтятий палець (Львів, 1924).djvu/15

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

кликало довіря; його жадання, щоби я приїхав о півночі, видавалося мені підозрілим, а його пояснення що до валькнерської глини — неправдоподібними. Однак зрештою я викинув з голови всілякі сумніви, добре повечеряв і вирушив до Педінґтона не кажучи нікому о сій виправі.

В Рідінґу треба було пересісти не тільки з потяга на потяг, а навіть переїхати до другого двірця. Однак я потрапив на час і на одинайцяту прибув на зле освітлену невеличку стацію Ейфорд. Я був одиноким пасажиром, що висів там, і опріч сторожа з ліхтарем в почекальні не було видко нікого. Однак ледви я вийшов зі стаційного будинка, як зустрів мойого гостя, який чекав на другому боці стації в цілковитій темряві. Не сказавши ані слова, він схопив мене за руку і віпхнув у відчинені двері карети. Потім зачинив обидві шиби, засунув фіранки і карета рушила з найбільшою швидкістю.

— Тільки один кінь був? — спитав Хольмс.

— Так, тільки один.

— Чи могли би ви роздивитися якої він був масти?

— Так, світло ліхтарей карети падало на нього в хвилі, як я всідав. Кінь був гнідий.

— Не зауважили, чи він був змучений?

— Цілком відпочивший.

— Дякую. Вибачте, що я перервав вас і прошу оповідати далі вашу цікаву пригоду.

— Отже ми їхали дуже швидко принайменше годину. Полковник Стерк говорив тільки о