Сторінка:Конан Дойль. Відтятий палець (Львів, 1924).djvu/20

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

що передтим двері я зачинив. Боюся, чи не чули ви протягу?

З сими словами він неспокійно подивився на мене.

— Може буде краще, щоби зараз приступити до нашої справи. Пан Ферґюсон і я відпровадимо вас до машини.

— Добре, але дозвольте мені одягти капелюх.

— О, се — непотрібне, бо машина знаходиться в домі.

— Що? Ви в домі копаєте валькнерську глину?

— Ні, ми тут її тільки прасуємо. Але се не належить до речі. Ми просили вас тільки оглянути машину і зясувати нам через що саме вона зіпсувалася, і як треба направити її.

Втрьох ми пішли на гору, наперед ішов полковник, освітлюючи дорогу лямпою, за ним — адміністратор, а на кінці — я. Старий будинок був правдивим лабіринтом коритарів, галєрей, кручених сходів і невеличких низеньких дверей. Нігде не було меблів. Обиття на стінах почасти поопадали через вохкість, а почасти творили зеленаві плями. Я старався прийняти як найсвобіднійшу міну, однак в ухах неперестанно звучали слова перестороги, що їх я не послухав. В той же час я не спускав ока зі своїх провідників.

Ферґюсон здавався мені похмурим, мовчазним чоловіком; з кількох слів я пізнав, що він є анґлійцем. Нарешті полковник Стерк задер-