обвязати рану хусткою, але почув шум в ухах і зомлів цілковито. Як довго я там лежав — не знаю. Однак мусіло минути кілька годин, бо місяць вже зайшов, і почало розвиднюватися. Моє убрання було вохке від роси, а рукав сурдута намок від крови. Відразу всі подробиці минулої ночі стали мені в памяти. Я зірвався на ноги, бо ще й тепер відчував, що небезпека може знова насунутися. Однак, коли роздивився навколо себе, то на своє здивовання не побачив ні дому, ні городу. Роздивившися ще, зауважив, що нахожуся близько стації, на яку вчера прибув. Колиб не відтятий палець, я бувби свято переконаний, що всі події минулої ночі були тільки прикрим сном. Напів непритомний я спитав на стації, коли відходить потяг до Рідінґа. Питався також у сторожа чи не бачив він або чи не чув колись за полковника Стерка. Однак се назвиско для нього було зовсім незнаним. Так само він не зауважив вчера жадної карети. Найблищий поліційний уряд був звідти в трьох милях. То для мене, хворого і ослабленого, було за далеко. Отже волів почекати з поліцією до повороту у Льондон. Зараз же по шестій годині рано прибув до міста і удався до лікаря, який перевязав мені рану. Пан лікар був дуже ласкавий і запровадив мене до вас.
По сім оповіданню ми сиділи мовчки добрих кілька хвиль. Кінець кінцем Шерльок Хольмс взяв з полиці одну з величезних книг, в яких збирав вирізки з газет, що видавалися йому цікавими.
